Один з методів обману я випробувала, що називається, на власному гаманці. Заїхала якось надвечір у найближчий супермаркет. Набрала повний візок продуктів усіляких, щоб на тиждень їжі вистачило. Касирка чек пробила, заплатила я близько 200 гривень і далі пішла. А на виході контролер по чеку товар у моїй тачці перевіряє.

«Що ж це у вас, панянка, - говорить мені він, - по чеку 2 консерви з печінкою тріски пробито, а в кошику три. Що ж це ви, украсти захотіли? Недобре, недобре. Треба заплатити у потрійному розмірі і тоді розійдемося». Я давай обурюватися, навіщо мені красти, що ж виходить, я вкрала і спеціально у віз поклала, мовляв, раптом не помітите. Але цей охоронець мене доконав, довелося заплатити, як він і сказав, у потрійному розмірі.

У розстроєних почуттях вийшла я відтіля - гроші зайві заплатила і злодійкою обізвали. Хоча єдине, що я у своєму житті украла, так це календарик у дівчинки Світлани із сьомого поверху. А мама потім змусила мене, шестирічну дитину, піти до Світлани й віддати його. Згоряючи від сорому й ганьби, я повернула цей злощасний папірець, і більше мене не тягло на подібні подвиги.

Загалом, прийшовши додому, подзвонила я своїй подрузі Ользі, вона саме в одному з наших супермаркетів касиром працює, і поскаржилася. «Так це часто буває, не ти одна на цю вудку попалася». І розповіла мені подружка, як  співробітники супермаркетів собі «лівий» заробіток роблять. Як правило, сказала вона, на таку хитрість попадаються люди з великою кількістю покупок. Коли в кошику більше 10-15 найменувань товару, найчастіше покупець не стежить за тим, що й скільки вибиває касир. Той, користуючись цим, і робить дрібні, але дуже неприємні порушення.