Ми зайшли в один зі столичних супермаркетів, вибрали товар, відстояли сорок хвилин у черзі (як завжди, працювала тільки половина кас із чотирнадцяти). Касир – дівчина в рожевій кофточці, вивела на екран касового апарата суму: 12 гривень 84 копійки. Ми дали двадцять…

Подивившись на купюру, дівчина попросила дати їй дві гривні й 16 копійок. Звичайно, - подумали ми із чоловіком, - так решту буде простіше дати! Дві гривні – зрозуміло, шістнадцять копійок – ага, 100 мінус 84 дорівнює 16. Шістнадцять так шістнадцять! Навіть не задумалися, що 16 копійок не ми повинні дати касирці, а вона нам…

Дали 2.16, одержали решту сім гривень, пішли. Зробивши два кроки, отямилися: а навіщо ви з нас шістнадцять копійок брали? «Ах, так!» – спохватилася касирка й віддала нам наші копійки назад. Взяли. Відійшли убік.
Звично перевірили чек.

Отримано від клієнта – 20 гривень, залишок – 7.16. Сім рублів одержали? Одержали! Шістнадцять копійок одержали? Одержали! Все правильно!

Логіку зрозуміли? Залізна! Перевіряючи чек, ми звичайно дивимося на вартість і кількість товару, і звіряємо цифри. Дали – стільки-то, одержали – скільки-то… І випускаємо з уваги, що ми давали ще гривню-дві, щоб продавцеві легше було дати решту!

Ми дали 20 гривень, плюс 2 гривні 16 копійок на прохання касира. Виходить, решту повинні були одержати 22,16 – 12,84 = 9,32 грн.!

Ми не стали рахувати, скільки в день може заробити касир подібним дрібним шахрайством. Ми не стали писати в книгу скарг супермаркету - подумали, що безглуздо. Ми лише вирішили, що в магазин, де працівники дозволяють собі збагачуватися за допомогою обману, більше не підемо. І вам не порадимо…